Тема 3. Правово-нормативне регулювання та управління нерухомістю
потребує відповідної техніки та інших засобів виробництва, яких у селян немає, і тому переважна більшість із них (понад 90%). намагається здати її в оренду, але бажаючих орендувати землю небагато. Це, головним чином, "приватно-орендні підприємства", що належать колишнім головам колгоспів і директорам радгоспів, яким надано право наймати до 10 робітників і які забезпечили себе під час розподілу майна КСП технікою (багато з них мають кошти для купівлі техніки). Внаслідок такої приватизації значні площі залишилися необробленими, що призвело до штучного недовиробництва зерна, зокрема кормового, а отже, до дефіциту борошна і продуктів тваринництва. За офіційними даними у першому півріччі 2000 обсяг виробництва сільгосппродукції на підприємствах усіх форм власності скоротився на 20,2%. Певне зростання намітилося лише у присадибних господарствах. За підрахунками незалежних експертів, зниження сільськогосподарського виробництва перевищило 30%. Приватизація земельних ділянок у населених пунктах триває уже понад 9 років. З 13,5 млн. громадян , які мають на це право, відповідні дозволи отримали тільки 87,3%, а державні акти видано лише 23,7%. У Сумській, Волинській і Хмельницькій областях цей процес майже завершується. Дуже повільні його темпи в містах Харкові, Вінниці, Херсоні, Донецьку, де приватизовано лише 6-20 % земельних ділянок, в основному через високу вартість підготовки і складну процедуру погодження правоустановчих документів у місцевих радах. Зволікання з приватизацією земельних ділянок - чинник, який найбільше стримує включення їх в економічний оборот [61, с. 31]. Масштаби і темпи формування первинного ринку міських земель теж багато в чому були визначені державною політикою з приватизації землі. Зразу ж треба зазначити, що пропозиція первинного ринку вкрай обмежена. З одного боку, значний обсяг (майже 60%) земельного фонду населених пунктів відповідно до законодавства може