Тема 3. Правово-нормативне регулювання та управління нерухомістю
Реально окремі частини об'єкта нерухомості - земельна ділянка та розташовані на ній будівлі - можуть знаходитися у власності різних юридичних і фізичних осіб. Цивільний кодекс містить ряд розділів, що регулюють відносини у сфері управління нерухомістю як єдиним об'єктом, зокрема відношення купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди, позики та інших операцій, однак на практиці зберігаються три вертикалі управління - земельні ділянки, житлові й нежитлові приміщення, які реалізуються в умовах приватизаційних процесів, розвитку ринкових відносин.
§ 3. 1 Законодавча основа майново-земельних відносин.
Приватизація землі в Україні Відповідно до Конституції України земельне законодавство1 перебуває у віданні української держави та її суб'єктів і складається з Земельного кодексу України2, інших загальнонаціональних законів й законів суб'єктів України, що приймаються відповідно до них. Акти, що містять норми земельного права, можуть видавати: Президент України, Уряд України, органи виконавчої влади суб'єктів України, а також місцевого самоврядування. У сфері нерухомості роль регіональних і муніципальних нормативних актів вагоміша, ніж в інших секторах ринкової економіки. З прийняттям Земельного кодексу України сформований правовий механізм щодо організації й управління земельними відносинами в умовах формування земельного ринку. Державне законодавство. Земля як об'єкт нерухомості має особливий правовий статус і служить об'єктом специфічних суспільно-економічних відносин. "Земля, її надра ... є об'єктами права власності українського народу, "(стаття 13 Конституції України). Земельна реформа розпочалася ще у 1991 р., коли були ухвалені закон України "Про власність" та перший Земельний