Тема 10. Управління об'єктами нерухомості
переважно до державної власності належить майно, яке внаслідок заборони на його приватизацію не увійшло до статутних фондів, утворених під час приватизації й корпоратизації господарських товариств, але залишилося на їх балансах (решта належить до комунальної власності); військове майно належить до державної форми власності. 3. Ринок цілісних майнових комплексів. З 1989 р. в Україні розпочалася оренда цілісних майнових комплексів. Пропозиція була надзвичайно широкою, оскільки за законодавством про оренду в 1992-1994 рр. практично неможливо було відмовити орендарям у праві на оренду (це й сьогодні є непростою справою, навіть у разі повної неперспективності орендних відносин з орендарем). Попит стимулювався суттєвими перевагами орендарів у процесі приватизації. Непоодинокими були випадки передачі цілісних майнових комплексів в оренду за рішеннями судів. У 1992-1993 рр. до оренди входило кожне п'яте промислове підприємство. Проте внаслідок приватизації ринок оренди державних і комунальних підприємств суттєво скоротився. В останні три роки їх пропозицію зведено до мінімуму. При цьому міністерства й відомства, незважаючи на відповідне доручення Уряду були неспроможні запропонувати жодного підприємства для передачі в оренду. Кількість чинних договорів оренди постійно скорочується (табл. 10. 1). Щодо орендних підприємств, створених на базі комунальної власності, то їх кількість перевищує 1,7 тис. одиниць. 4. Ринок будівель, споруд і нежитлових приміщень. Натомість це найбільший сегмент загального ринку об'єктів оренди. Оскільки кількість нежитлової нерухомості об'єктивно обмежена (як і площі земельних ділянок під нову забудову) й значна її частина залишається в комунальній та державній власності, на неї є стабільний попит з боку підприємницьких структур. Найбільш поширеною є оренда вбудовано-прибудованих приміщень у житлових будинках з метою використання їх під