Тема 4. Зонування міського простору і державний кадастровий облік
У Великій Британії розрізнюють п'ять груп користувачів міської території: Клас А - торгівля; Клас Б - бізнес, індустріальні підприємства; Клас В - житло; Клас Г - суспільне користування та рекреація; Клас Д - інші користувачі, що не входять у вищеназвані. На відміну від США "суспільна забудова" поділяється на два класи - А і Г, але в іншому розподіл співпадає. Окремо виділяються змішані функціональні зони, в яких допускається поєднання житлових, суспільних і виробничих функцій, як це характерно для багатьох міст, що історично склалися. Функціональне зонування міських територій - найбільш загальна форма обліку різноманітних вимог до раціонального землекористування, що включає комплекс нормативних параметрів (цільове призначення ділянки, її граничні розміри, коефіцієнт забудови, частка озеленених і відкритих просторів тощо). При зонуванні розглядаються структуроформуючі та локальні території містобудівної системи, з огляду на різні аспекти її функціонування: транспортно-функціональний, візуально-просторовий, природно-екологічний, історико-культурний, інженерно-технічний. З позицій адміністративного управління виділяють зони загальноміського, районного значення, промислові й зони селітебних районів, рекреаційні зони (місця зосередження цінних природних об'єктів), місця помешкань населення. Підсумковим документом є план зонування земель: графічний документ з пояснювальною запискою, розроблений у складі генплану міста (в його відсутність - самостійний документ). Він визначає склад земель міста, об'єднаних загальними ознаками перспективного функціонального використання, з вказівкою перспективи й ступеню ефективності їх використання. В умовах ринкової економіки зонування земель - стійка форма контролю за експлуатацією території, засіб політичної влади. Зональні постанови можуть змінити вартість землі.